Історія дитячої пасивної безпеки

1935 р.

Цей пристрій винайшли в Америці, про що була опублікована невелика інформаційна замітка у квітні 1935 року в журналі Modern Mechanix. Під час аварії це крісло не вберегло б дитину: сидіння кріпилося на сталевий прут, який, найімовірніше, при ударі виконав би роль катапульти. Але в 30-х роках швидкості були не ті, що зараз, і винахідників більше турбувало питання, як зробити так, щоб дитина не повзала по салону і не заважала би матері керувати машиною. До того ж спочатку крісло придумали для користування в домашніх умовах, закріпити його до підлоги автомобіля – лише вторинна ідея, яка вказує на універсальність винаходу. Тому тут все як вдома: на крісло монтували голову дерев’яного коня – найпопулярнішої в ті часи іграшки-каталки.

1936 р.

Сьогодні американці називають це сидіння «дитячою катапультою», але 1936 року воно позиціювалося як комфортабельне дитяче автокрісло. Зауважимо, що воно не кріпиться до сидіння, тому і отримало в наші таку назву. Подумайте самі: аварія – і дитина полетить вперед, розбиваючи собою лобове скло. Хоча, погляньте на маму за кермом. З її пози видно, що вона їде повільно, нікуди не поспішає і поняття не має, що на світі існують ремені безпеки – тоді вже винайдені, але які ще не використовуються в автоіндустрії. Зі споживчих властивостей цього сидіння відзначалися зручні підлокітники, а також підніжки, завдяки яким не псувалася оббивка сидінь.

1939 р.

І ось нарешті перед нами прообраз дитячого утримуючого пристрою. На відміну від інших експериментів американських винахідників, тут у крісла з’явився ремінь, який якраз і утримує дитину на місці. Це сидіння не так винайшов, як змайстрував для свого маленького сина Лестер Брессон з містечка Торрінгтон, штат Коннектикут. Home made крісло зроблене з підручних матеріалів: різнорозмірних дерев’яних дощечок, залізних штрипок і тканинної оббивки. Крісло закріплене на штирі, вбудованому в підлогу автомобіля між двома передніми сидіннями.

Напрочуд ця, практично аналогічна саморобна конструкція, також виготовлена самим батьком і встановлена між передніми сидіннями, отримала свого часу вищу оцінку.

Зараз зрозуміла ступінь безпеки цього стильного дерев’яного крісла. Одне неакуратне натискання на гальмо, і дитина опиниться на приладовій панелі. Воно удвадцятеро збільшувало вірогідність того, що дитина зустрінеться з лобовим склом в разі аварії.

40-ві рр.

До 50-х років минулого століття ніхто не додумався пересадити дітей на заднє сидіння разом з автокріслом, і вже тим паче не замислювався про те, щоб убезпечити їх на випадок аварії. Метою цих полотняних мішечків, натягнутих на рами з дерева або металу, було посадити непосиду таким чином, щоб вона бачила дорогу і не турбувала батьків. Реклама в журналі: «Автомобільне сидіння. Дитина залишається на місці … подорожує в безпеці! Досить надійно – міцно прошита тканина, сталева рама. Складається для зберігання»…

Такі конструкції набули великого поширення – можна сказати, в них виросло ціле покоління. Як бачите, штатні ремені тоді ще не використовувалися. Однак в деяких модифікаціях металева рамка конструкції вже кріпилася власним ременем за спинку сидіння.

Але головними, як і раніше була простота й універсальність застосування. Крісельце можна було підвісити і ззаду за спинку сидіння, і навіть зовні на двері авто на стоянці. Наскільки це подобалося дитині, розробники не говорили.

Не можна пройти і повз іншу крайність, що існувала паралельно. Деякі інженери навпаки проповідували грунтовний підхід до безпеки. Оригінальністю вони не відрізнялися: крісла швидше нагадували утилітарні медичні стільці або візочки, оснащені ременями. Звичайно, такі громіздкі конструкції не могли отримати поширення, тим більше як такої ідеї дитячої безпеки не існувало. Але зараз слід віддати їм належне – ці люди були на вірному шляху.

1957 р.

У 1957 році Швеція стала першою в світі країною, яка узаконила використання ременів безпеки. Комплект стандартного оснащення нових Volvo 144 і Amazon включав кріплення для двоточкових ременів безпеки для водія і переднього пасажира. Однак ремені ще не набули свого повсюдного значення. Дітей це теж не стосувалося, за винятком деяких випадків, в тому числі і курйозних.

Положення в автомобілі лежачи для дитини було не краще. До того ж утримати малюка в такій позі під час поїздки можливо хіба що, коли він добре спить або для рекламної брошури.

1958 р.

У 1958 році з’явився перший офіційний документ, що стосується дитячої безпеки в автомобілі. Двадцятого березня під егідою ООН було підписано «Женевську угоду». Документ містив «Угоду про забезпечення безпеки дітей в автотранспорті». І хоча жорсткі стандарти перевезення дітей з’явилися набагато пізніше, це послужило відправною точкою – дітей стали пристібати пасками безпеки. Поки різноманітними методами. Наприклад, за допомогою автомобільної упряжі, що обмежує свободу переміщення малюка. Відповідно до опису, вона «гарантувала більшу безпеку, ніж ремінь». Використовувалася для дітей від 8 місяців до 6 років. Показово, що компанія IRVIN-GQ, яка розробила аксесуар, спеціалізувалася на виробництві парашутів.

1959 р.

Інженер з безпеки компанії Volvo Нільс Болін, який раніше працював в авіапромисловості, розробив триточковий ремінь безпеки для автомобіля, який швидко стає загальновизнаним світовим стандартом як в Європі, так і в США. Можна з упевненістю сказати, що саме законодавче впровадження ременів безпеки послужило основою для підвищення вимог і до дитячих утримуючих пристроїв. На фото перший тестовий прототип дитячого автокрісла Volvo, розробка якого почалася незабаром після винаходу ременя.

1962 р.

Два інженера – Джин Еймс (Jean Ames) в Англії і Леонард Рівкін (Leonard Rivkin) в США – незалежно один від одного розробляють перші дитячі автокрісла й отримують патенти на винахід. Перший представив модель, обернену назад проти ходу руху з фіксацією триточковим ременем. Другий вперше пристебнув дитину всередині сидіння. Автовиробники й інженери незабаром брали з них приклад, доповнюючи розробки новими ідеями.

1963 р.

Однак наступний виток розвитку дитячих крісел виявився дещо несподіваним й унікальнимм. Виробники настільки захопилися ідеєю убезпечити дитину, що навіть перестаралися у своєму завзятті. Дитячі сидіння, за сьогоднішніми образними оцінками дослідників, стали нагадувати «дитячі в’язниці» …

1965 р.

Очевидно, що після стількох років безпечності та стрімко зростаючої разом з парком машин лавини аварійності, виробники дитячих автокрісел вдалися до іншої крайнощі й почали випускати броньовані пластикові ящики. Ця конструкція називалася «безпечною оболонкою» і в 1965 році стала переможцемзао критеріями безпеки, в тому числі і з краш-тестів на лобове зіткнення на швидкості 90 км / год!

1967 р.

А у Старому Світі в авангарді знову опинилася шведська Volvo, відома своїми розробками в галузі безпеки пасажирів. У 1967 році у співпраці з професором гетеборзького університету Бертилем Альдманом вона представила промисловий зразок першого дитячого автокрісла, випущеного безпосередньо автовиробником і призначеного для встановлення обличчям проти ходу руху. Одночасно в автомобілях Volvo починають встановлювати ремені безпеки на задні сидіння.

1969 р.

У 1959 році в Німеччині засновано компанію Römer Wingard Autogurte GmbH – нині один з лідерів в розробці і виробництві дитячих автокрісел. Спочатку Romer спеціалізувалася на виробництві автомобільних ременів безпеки. Власне, Річард Ромер і прийняв естафету шведа-винахідника ременя Нільса Боліна і заснував своє сімейне підприємство. Але в 1969 році, коли в Німеччині було офіційно заборонене виробництво автомобілів без ременів безпеки і їх випуск став справою автоконвейеру, Ромер повністю перейшов на дитячі крісла. Тоді ж компанія випустила своє перше автокрісло. Модель називалася Romer Peggy, мала столик безпеки оранжевого кольору і виготовлялася з полістиролу.

70-ті рр.

Автокрісла для дітей все більше стають схожі на сучасні зразки. І хоча якість матеріалів і ергономіка поки на низькому рівні, елементарні вимоги з безпеки вже виконуються. За фото можна легко відрізнити старі моделі від сучасних. Вгорі – люльки, внизу – більш старші моделі.

1977 р.

Це фотографія з архіву Американської незалежної організації «Союз споживачів». Так в 1977 році виглядав один з перших манекенів трирічної дитини (зріст 38 дюймів або 96,5 сантиметрів), які вони використовували для краш-тестів. Усередині нього встановлені датчики, які під час удару оцінювали навантаження у ділянці голови, шиї, грудної клітки дитини – все як у «дорослих» манекенів для краш-тестів.

Фото зроблене в одному з найбільш відомих автомобільних музеїв – Petersen Automotive Museum (Лос-Анджелес, Каліфорнія, США). Чотири поверхи постійної експозиції, присвяченій історії автомобілів, і виставки, що постійно змінюють одна одну . І тут, серед американських масл-карів і хот-родів, знайшлося місце стенду, присвяченому історії дитячих автокрісел в Америці.

1982 р.

17 листопада 1982 року затверджено Європейський стандарт для випробування дитячих автокрісел ECE R 44. Він припускав повну заборону в більшості європейських країн на перевезення дітей зростом менше за 150 см без спеціальних утримуючих пристроїв. Протягом наступних років ці норми постійно посилюються: зміни вносяться в основному після аналізу результатів краш-тестів, умови проведення яких суворіші, ніж приписано. Ці тести дозволяють виявити все ще існуючі слабкі місця при конструюванні і виробництві автокрісел. За час дії Правила зазнали вже чотири редакції.

1990 р.

Міжнародний інститут ISO розробив стандарт isofix, що визначає спосіб жорсткого кріплення дитячого сидіння до кузова автомобіля. Пізніше – 7 серпня 1995 року – isofix був офіційно внесений до нової (третьої) редакцію правил ECE R 44/03. Кріплення значно спрощує установку автокрісла, виключаючи помилки і підвищуючи стійкість. Одночасно забезпечується надійна фіксація дитини внутрішніми незалежними ременями.

1993 р.

Із 1 січня 1993 року всі дитячі сидіння, що продаються в Європі, повинні відповідати стандарту ECE R 44/01 в його першій редакції. З цього часу кожен п’ятитисячний екземпляр автокрісла будь-якої марки повинен проходити краш-тести і підтверджувати свою відповідність чинним нормам безпеки. Із 1 квітня того ж року в Німеччині використання дитячий автокрісел стало обов’язковим.

1997 р.

Компанія Römer випустила своє перше автокрісло з кріпленням isofix – Römer Prince Isofix.

1998 р.

Recaro представляє своє перше в світі «зростаюче» дитяче автокрісло Recaro Start, побудоване на легкому алюмінієвому каркасі – технології з автоспорту, традиційної для бренду. Також воно вперше в світі отримало сертифікат ортопедів AGR. На всі дитячі автокрісла Recaro відтепер діє дворічна гарантія з моменту покупки. Реальний термін служби у цього виду продукції такий же, як у всіх інших виробів фірми – 10-15 років. «У цьому кріслі виростуть не тільки ваші діти, а й онуки», – стверджують виробники.

2000 р.

У США розроблений стандарт фіксації дитячих автокрісел Latch. І відразу був прийнятий, як обов’язковий елемент для вироблених в Америці автомобілів. Latch створений як альтернатива вже відомому з 1990 року isofix. Завданням інженерів було зробити систему більш зручною і зменшити вагу крісла. Зміни в основному торкнулися конструкції кріплень крісла – замки з Latch тепер розташовані не на металевій рамці, а на міцних ременях. За рахунок еластичного кріплення крісло отримує менші перевантаження в момент аварії. Така перевага дозволила збільшити і допустиму вагу перевезеної дитини у вбудованих ременях крісла – до 29,6 кг!

2004 р.

Починає роботу центр дитячої безпеки Recaro – Child Competence Center. Наукові розробки та дослідження доводяться практичними випробуваннями, що проводяться фірмою на рівні власних тестів в автоспорті. Продукція компанії щорічно займає лідируючі позиції в незалежних краш-тестах.

2008 р.

Перше обертальне автокрісло розробила компанія Bebe Confort. Модель під назвою Axiss за допомогою спеціального поворотного механізму «Turnosafe» на 90 градусів в обидва боки значно полегшує посадку і висадку малюка, а також догляд за ним під час зупинок.

2011 р.

Хоча ремінь Top Tether існував уже давно, у 2011 році наявність точок кріплення для нього стало обов’язковою умовою в ЄС. Це додатковий утримуючий ремінь, який кріпиться до верхньої частини дитячого сидіння і фіксується в спеціальних точках за спинкою заднього сидіння автомобіля, біля основи багажника або на задній (багажній) полиці. У разі фронтального удару Top Tether обмежує рух дитячого автокрісла вперед, тим самим значно знижуючи небезпеку для голови дитини. У 2012 році Romer презентувала новинку – крісло Trifix, а разом з нею і просунуту технологію V-Tether замість класичного якірного Top Tether. V-Tether поглинає енергію пропорційно силі удару, скорочуючи зміщення дитини як вперед, так і убік.

2012 р.

Дослідження статистики ДТП призводять до наступного: «Кожна четверта аварія відбувається через бічне зіткнення» (Джерело: Університет Лафборо, 21-а Технічна конференція з проблем удосконалення систем безпеки автомобіля, Штутгарт, 2009 г.). «Більш того, бічний удар – причина 20% нещасних випадків з дітьми через недостатній захист крісла!» (Джерело: Дослідження компанії Britax, 2005). В внаслідок виробники стали посилювати в автокріслах методи бічного захисту. Так з’явилися D-SIP, SICT і SI-PAD (Romer), L.S.P. System (Cybex) або ASP (Recaro). Частково ця обставина призвела до необхідності не просто чергової редакції правил R 44 (вже 5 версії), а до принципово нового стандарту i-Size, що значно підвищує рівень вимог.

2013 р.

Новий стандарт R-129 або i-Size. Початок впровадження в ЄС – літо 2013. Діти до 15 місяців повинні сидіти чітко проти руху автомобіля (зараз тільки до 9). Значно підвищуються вимоги до захисту від бічного удару – бічні краш-тести обов’язкові ще при сертифікації моделі. Також кріплення isofix входить в обов’язкове оснащення. Одночасно вводиться зрозуміліша класифікація по зросту, що полегшує вибір автокрісла. Для зручності користувачів і виробників перехід на новий стандарт буде поступовим і не скасовує чинний. Таким чином кілька років будуть одночасно діяти обидва ці стандарти. Передбачалося, що дата скасування старого R 44 і остаточний перехід на новий стандарт i-Size – 2018 рік.

2014 р.

Компанія Maxi-Cosi представляє перше в світі автокрісло класу i-Size – 2wayPearl.

Related Articles

Опанувати нову навичку можна в будь-якому віці. Ось чому цьому варто повчитись у немовлят. Уривок з книжки «Початківці» Тома Вандербільта

Одного разу чотирьохрічна донька журналіста Тома Вандербільта запропонувала батькові зіграти в шахи. Він погодився, хоча й мав суттєву проблему: грати в шахи не вмів. Так…

Сomments and feedback

en_GBEnglish (UK)