10 причин прокрастинації

Іноді так не хочеться нічого робити. Лежиш собі в гамаку, потягуєшся, думаєш про велике, вічне, навіть не підозрюючи, що почати новий проект або завершити розпочату справу нам заважають десять очевидних причин.

Ось кілька пластів прокрастинації:

1. Ми очікуємо сприятливої ситуації, збігу обставин.

2. Не діючи, ми знаходимо час для подальшої орієнтації, дозрівання. Це час на сумніви, пошук і перебір варіантів. Час, який нам просто треба для того, щоб подумати, прорахувати, прокрутити ідею свідомо і напівнесвідомо, в напівдрімоті. Хорошу ідею треба добре «переварити».

3. Так ми говоримо «ні» поспіху, неясності, примусу, тиску, втоми. Виберіть потрібний варіант.

4. Частенько ми відкладаємо на потім те, що робити не хотілося з самого початку. Або спочатку цікавило, а потім інтерес і бажання зникли, а зобов’язання залишилися. Але енергії зобов’язань не вистачає, і тоді відбувається відкладання. Бажання «не робити» здійснюється до тих пір, поки не з’явиться або не підсилиться додатковий стимул до дії, наприклад страх покарання. Робити як і раніше не хочеться, але страх покарання виявляється таким сильним, що стимулює до виконання зобов’язань. Або активізуються страх осуду або приниження, сором або вина, ці почуття теж можуть бути додатковими стимулами для виконання небажаної дії. При такому вигляді прокрастинації дія виконується не з бажання досягнення, а з прагнення позбутися від неприємних станів. Тому результат не приносить задоволення, він дає тільки полегшення і звільнення від тяжкої ноші.

5. У формі прокрастинації може проявлятися і страх сорому: поки роблю для себе, все добре, але варто підійти до завершальної фази, коли пора пред’являти результат оточуючим, активується внутрішнє знецінення: «та кому це потрібне», «усі й так це знають», « це ж такі дрібниці, ось у них було таке! ». Загроза знецінення змушує відкладати розпочату справу знову і знову.

6. Бездіючи, ми можемо несвідомо провокувати конфлікт для більш інтенсивної зміни ситуації.

7. Або дати собі шанс не бути першим. Адже перший – це не тільки переможець, а й та людина, яка зробить більшість помилок. Ми сподіваємося, що на помилках інших навчимося берегти ресурси, сили, час і не розчаруватися.

8. А ще це неявний спосіб проявити владу: той, кого чекають, і управляє ситуацією (наприклад, початком розмови або від’їздом).

9. Іноді прокрастинація може бути і вираженням наших прихованих бажань: злості, жаги до помсти або агресії. В цьому випадку ми змушуємо іншого чекати, мучитися від тривоги і невизначеності.

10. І останній пласт. Не варто забувати, що неусвідомлений страх повторення минулого травматичного досвіду в схожій ситуації може виглядати як прокрастинація.

Висновок простий – є оптимальний час для гарного рішення. Занадто поспішне рішення при мінімумі часу на підготовку – очевидне і просте. Приклад того – якесь швидке рішення і дія для скидання завдання, щоб відбутися. Також не найкращий варіант – виконання завдання в останній момент. При цьому ми відводимо максимум часу на підготовку / відстрочку і мінімум на якісне виконання.

Оптимальне – достатньо часу для роздумів і обмірковування, творчості та нових ідей, для виконання, коригування, виправлення. Це оптимум продуктивності, швидкості, виваженості та спокою.

Погані ідеї забуваються, а хороші продовжують працювати.

Источник: www.psyh.ru