Книжка тижня: «Драйв. Дивовижна правда про те, що нас мотивує» Деніела Пінка

Бекграунд. Деніел Пінк – американський письменник, автор п’яти бестселерів New York Times. У минулому виконавчий продюсер і ведучий популярної передачі про соціальну поведінку людей на каналі National Geographic.

«Організації продовжують упроваджувати короткотривалі плани фінансового заохочення та практикують оплату за виробіток, хоч кількість доказів, що такі заходи зазвичай не мають впливу, або навіть заподіюють шкоду, постійно зростає. Але й це ще не все. Ці підходи проникли у школи, де ми заохочуємо трудові ресурси майбутнього до навчання за допомогою «айподів», готівки та піци. Щось пішло не так», – пише автор.

Учені – поведінкові економісти – поділяють завдання, які ми виконуємо на роботі й опановуємо у школі, на алгоритмічні та евристичні.

Алгоритмічне завдання – це вид завдання, під час виконання якого ви йдете за чітко встановленими інструкціями, прямуючи вже протоптаною стежкою, що веде до того самого закінчення. Тобто, щоб розв’язати це завдання, є певний алгоритм.

Однак евристичне завдання – цілковита протилежність алгоритмічному, оскільки, щоб його виконати, не існує жодних алгоритмів і вам необхідно експериментувати з варіантами та придумати розв’язок. Робота касиром у продуктовій крамниці здебільшого є алгоритмічною. Ви повторюєте ті самі дії, ідучи за певною схемою. Створення рекламної кампанії – це евристичне завдання, адже потребує придумування чогось нового.

Дослідниця з Гарвардської бізнес-школи Тереза Амабіль встановила, що зовнішні винагороди та покарання – і батіг, і пряник – працюють, щоб виконати алгоритмічне завдання. Але цей підхід може бути згубним для евристичних завдань.

Тож цілі, які люди самі ставлять, і ті, що ведуть до здобуття майстерності, – зазвичай корисні. Проте мета, яку нам нав’язують інші люди: планові показники продажів, квартальний прибуток, результати стандартизованих тестів тощо – іноді призводить до небезпечних побічних ефектів.

Видавництво: «Лабораторія»

Сюжет. Винагорода здатна дивовижно впливати на людську поведінку: цікаве завдання вона може перетворити на марудність. Гру – на роботу. А пригнічуючи внутрішню мотивацію, винагорода може повалити результати, креативність і навіть порядну поведінку, як плиточки доміно.

У компаній, що покладаються на зовнішні винагороди як на метод управління своїми працівниками, найважливіші системи керуються продуктами, що створили волонтери, яким, здається, винагорода не потрібна.

Опираючись на чотири десятиліття наукових досліджень людської мотивації, Пінк викриває невідповідність між тим, що про мотивацію знає наука, і тим, як ми намагаємося мотивувати себе й інших людей насправді.

Мотивація 3.0 припускає, що люди самі хочуть бути відповідальними й що самостійний контроль над своїми завданнями, часом, підходом і командою – правдивий шлях до досягнення мети.

Коли винагородою є саме заняття, наприклад, поглиблення знань, здивування клієнтів чи докладання зусиль, – то тут немає місця нечесному шляху. Єдиним шляхом до кінцевого результату є прагнення зробити якнайкраще.

Метод батога і пряника: сім серйозних недоліків

1. Пригнічує внутрішню мотивацію.

2. Погіршує ефективність.

3. Руйнує креативність.

4. Витісняє етичність.

5. Підштовхує до шахрайства, пошуку легших, проте нечесних шляхів і неетичної поведінки.

6. Спричиняє залежність.

7. Сприяє розвитку короткотермінового мислення.

Вам сподобається, якщо: ви хочете усвідомити, що найголовнішою є внутрішня мотивація, яка «живиться насолодою від роботи, тобто те відчуття креативу, яке переживає людина під час роботи над проєктом, – і є найсильнішим і найпоширенішим мотивом».

Вам не сподобається, якщо: ви не вірите в те, що метод батога і пряника може сприяти неетичній поведінці, формувати залежності й заохочувати короткотермінове мислення, що згубно впливає на довготермінове.

Головна причина прочитати: це книжка, яка допомагає бізнесам змінити підхід до управління персоналом, а працівникам – змінити розуміння поняття «мотивація».

А також усвідомити, що похвала й позитивний відгук часто важливіші за гроші та подарунки. Бо третій драйв – це наше глибинне бажання власноруч керувати своїм життям, розширювати й розвивати здібності та жити задля високої мети.

«Відчуття автономії потужно впливає на персональну ефективність і ставлення. Останні дослідження у царині біхевіористики стверджують, що мотивація через автономію розвиває концептуальне мислення, підвищує навчальні результати, посилює наполегливість у навчанні, спорті, забезпечує вищу продуктивність, більшу витривалість і покращує психологічний добробут. Такий вплив передається й на робоче середовище. Можливо, настав час викинути саме слово «менеджмент» на лінгвістичне сміттєзвалище, як це сталося зі словами «карцер» та «самохідний екіпаж». Ця епоха не потребує менеджменту – вона потребує відродження самоуправління», – акцентує Пінк.

Джерело: mind.ua