Активісти – із задоволенням та без упереджень отримують новий досвід, допитливі, ставлять багато запитань, найкраще працюють в групі, а не наодинці, потребують фасилітуючого стилю поведінки педагога, із форм навчання віддають перевагу мозковим штурмам і рольовим іграм;
Відкрито виражають свої емоції, цілковито перебуваючи в ситуації навчання, не відволікаючись на думки про минуле чи майбутнє, зазвичай, мають низький рівень навчальної тривожності, керуються принципом «усе хочу спробувати», спочатку діють, а вже потім аналізують наслідки своїх вчинків.
Життя без активної діяльності здається їм одноманітним і сумним, мають виражені лідерські якості, люблять бути у центрі уваги.
Рефлектори – інтровертовані, не поспішають із прийняттям рішень, намагаються зібрати якнайбільше інформації з усіх можливих джерел і лише проаналізувавши її, зробити висновки чи розв’язати задачу, часто це призводить до занадто тривалої в часі роботи над проблемою, а нерідко — й відсутності кінцевого результату, оскільки рефлектори вважають, що інформації для остаточних висновків ще недостатньо;
Керуються принципом «не спіши, будь обережним», на нарадах і зборах сідають позаду більшості та не беруть участі в обговореннях, для них важливо, аби педагог був неговорким і давав більше часу для обдумування як в процесі опанування нової інформації, так і під час оцінювання.
Схильні до самоспостереження і рефлексії, співвідносять отримані знання із власним переосмисленим попереднім досвідом, зазвичай дотримуються дистанції у взаємодії з колегами і часто, не вірячи людям, здаються неемоційними.
Теоретики – інтегрують свої спостереження в логічні, чітко структуровані моделі та схеми, аналізуючи усі об’єктивні дані, віддають перевагу покроковому (поетапному) вирішенню проблем чи розв’язання задач, зазвичай — перфекціоністи, негативно ставляться до неідеального, прагнуть робити все якнайкраще, керуються думками, а не емоціями й часто, негативно налаштовані щодо емоційних колег.
Віддають перевагу інтелектуальній діяльності, чітко розуміють мету та завдання діяльності, схильні до аналізу і синтезу, керуються принципом «чи має це сенс?», намагаються з’ясувати суть питання, що лежить в основі проблеми.
Для них важливо, щоб педагог не відволікався від теми заняття, був лаконічним і конкретним у своїх висловлюваннях. Логічний, прогнозований світ здається їм зрозумілим та безпечним, тоді як ірраціональний і суб’єктивний викликає скепсис.
Прагматики – практичні, для яких важливо мати можливість одразу застосувати свої знання на практиці.
Отримують задоволення від експериментів, позитивно налаштовані на здобуття нового досвіду, після курсів, тренінгів, додаткових занять чи самостійних розвідок прагнуть поділитися отриманими знаннями з іншими, їм подобається діяти швидко, часто своєю енергією вони заряджають інших, виступають натхненниками у діяльності, керуються принципом «добре лише те, що має практичне значення».
Скептично налаштовані щодо теоретиків, вважаючи їх особами, відірваними від реальності, зазвичай більш комунікативно активні, ніж педагоги, під час отримання знань планують, як зможуть використати їх у найближчому майбутньому.