Віднайди опору: як розбудити внутрішнього дорослого у собі

Усім нам треба опора та підтримка. Через війну багато дорослих втратили зовнішню опору з безпеки, наявності дому, роботи тощо. Однак єдина людина, яка дійсно може створити тобі опору — це ти.

Коли навколо нікого й нічого більше немає, у тебе лишаєшся ти. Один зі способів віднайти опору в такій ситуації — працювати над розвитком внутрішнього дорослого.

Психологиня Юлія Ткаченко розповіла, як повернути собі опору, а також до чого тут внутрішній дорослий та як вберегти себе від фейкового дорослого.

Чути себе і свої емоції: що таке опора

Опора — це той стан, на який не впливають обставини. Також це певна навичка, якої можна набути чи яку можна розвинути.

Будь-яка внутрішня сила, на яку ми опираємося, базується на рівні задоволення наших емоцій та потреб, а також на вмінні себе чути.

Емоції не бувають поганими, вони просто сигналізують про наші потреби та рівень їх задоволення. Уже від цього ми відчуваємо внутрішній спокій чи дискомфорт.

Базові емоційні потреби людини, які треба навчитися чути:

мати безпечну прив’язаність;
висловлювати емоції та потреби;
проявляти спонтанність;
мати реалістичні межі (йдеться про законодавчі межі, принципи тощо);
самоконтроль;
бути собою;
відчувати справедливість;
бути автономним(-ою);
бути компетентною(-им).

На жаль, багатьох із нас не навчили задовольняти емоційні потреби ще в дитинстві. Як наслідок, ти забороняєш собі зробити щось навіть тоді, коли є нагальна потреба: перевтома чи апатія.

Коли втрачається контакт з емоційними потребами чи навичками турботи про них, тоді й відбувається відчуття втрати опори.

Тільки подумай, скільки на тобі висить заборон невідомого походження: коли не можна прогулятися без мети, відпочити, лягти спати о дев’ятій вечора чи завершити неприємну тобі розмову тощо.

Фейковий дорослий не дасть тобі опори: що це таке

Вміння чути свої емоції та потреби — це чинник, за яким можна визначити, чи справді ти маєш внутрішнього дорослого.

На жаль, багато людей не вміють себе чути, й у них розвивається фейкова дорослість. Наприклад, проявами фейкової дорослості є моменти, коли:

ти погодився(-лась) працювати, коли насправді не хочеш;
працюєш на вихідних або в позаробочий час заради похвали;
вирішуєш усе самостійно замість того, щоб попросити про допомогу;
замовчуєш свою думку, щоб не образити подругу, батьків тощо.

Психологиня каже, що такий стан спричинений самокритикою. Так-так, усі твої невдоволення собою, ніби ти недостатньо хороший(-а) і треба ще щось зробити, щоб відчути щастя, не доводять до добра.

Так ти допомагаєш собі почуватися краще тут і зараз, однак фейковому дорослому байдуже, що буде потім, а відтак опора зникає.

Знайди опору в собі: практики, які викличуть твого дорослого

Здорова дорослість — це про вміння приймати себе, свої слабкості й не корити за них, вміння переживати ситуацію та знаходити вихід із неї.

Щоб набути всі ці навички та справді стати собі опорою, другом та підтримкою у вигляді внутрішнього дорослого, психологиня радить виконати кілька практик.

Практики для внутрішнього дорослого

Для тренування практик варто обрати або минулі ситуації, в яких можна було б вчинити по-іншому, або теперішні ситуації, в яких ти перебуваєш у стресі не на 100%.

Усвідомлення включення

Треба звернути увагу на свою поставу, відчути фізичне тіло у просторі, перерахувати предмети, які бачиш, та звуки, що чуєш, зробити глибший вдих та помітити запахи тощо, зауважити відчуття в тілі, думки тощо.

За допомогою цієї практики ти здобуваєш одну з найголовніших навичок — як встановити контакт із власним станом, відчути його.

Практика помічання

Одна з базових технік здорової дорослості. Ця навичка допоможе звертати увагу на свій стан, ніби озвучуючи та легалізуючи його. Тож можна вважати її першою сходинкою до побудови опори.

Суть техніки: під час фейкової дорослості ми намагаємося не помічати неприємні емоції та швидко їх позбутися.

Під час здорової дорослості — помічаємо емоції та намагаємося потурбуватися про потреби, знайти рішення, на які впливаємо.

Запитай себе

Дуже важливо знаходити відповіді та поради у собі, адже жодна людина не знає тебе краще, ніж ти сам(-а).

Запитай себе: “Що б я сказав(-ла) близькому другові / близькій подрузі у такому стані, як я зараз?”, “Як я можу потурбуватися про себе?”

Наприклад, ти помічаєш, що тобі боляче читати жахливі новини й ти потребуєш перепочинку та можливості впливати бодай на щось. Визначивши це, шукаєш вихід.

Вийди на кілька хвилин на свіже повітря без телефона з новинами. Обійми домашнього улюбленця. Поговори з близькими, розплануй дії на завтра.
Або ж уяви доброзичливу людину поруч, яка підтримує тебе, та прослідкуй, що ти відчуваєш.

І таких варіантів справжньої підтримки є чимало. Просто слухай себе, щоб знайти той самий варіант.